Подивись!!!

Волдеморт причаївся і чекає нагоди щоб завдати вирішального удару. Поплічники Темного Лорда, керуючись його вказівками влаштовують терор у світі маглів та намагаються потрапити до Хогвордса. В цьому їм має допомагти підступний зрадник всередині стін школи. Драко Малфоя перетягують на бік темних сил та дають таємне завдання.
Тим часом Гаррі Поттер та Албус Дамблдор відвідують професора Горація Слизорога і вмовляють його повернутись до викладання у Хогвордсі. Як стане відомо пізніше, спогади викладача зіллєваріння можуть допомогти розкрити таємницю безсмерття Темного Лорда.
У самому Хогвардсі майже кожен день проходить під знаком кохання, а рівень тестостерону просто таки зашкалює. На рудоволосого Рона Уізллі «полює» закохана Лаванда Браун, Герміона палає пекучими ревнощами але не виказує своїх почуттів. Гаррі Поттер на диво для самого себе починає помічати, як стає ближчим до Джинні – сестри Рона. Теплі почуття переповнюють школу магії та попереду на героїв чекає біда, яка назавжди змінить їх долі. І головне: залишається невідомо хто ж той напівкровний принц?

Якщо не брати до уваги занадто дитячі перші дві кіносерії пригод молодого чарівника Гаррі Поттера, то всі наступні стають все більш дорослими та похмурішими. Починаючи з третьої частини поттеріани «В’язень Азкабану» режисера Альфонсо Куарона франшиза відкидає інфантильність екранізацій «Філософського камня» і «Таємної кімнати» - щодалі в ліс тим стає темніше.
«Кубок вогню» зрежисований Майком Ньювелом динамічне та видовищне змагання не на життя, а на смерть, багатий на події та з купою нових персонажів. Крім того вперше перед глядачами постає перероджений Волдеморт. Далі був моторошний «Орден фенікса», в якому Гаррі Поттера мало не виключили з Хогвордса, де Дамблдор вступив у магічний бій з Темним Лордом, а Сиріус Блек загинув від заклинання божевільної Белатриси Лестранж.
Щодо «Гаррі Поттер та напівкровного принца» хочеться сказати одне – недотягнули. Хоча це саме «недотягнули» можна адресувати в деякій мірі і «Ордену...», але шостий фільм якнайкраще ілюструє цей вислів. Незрозуміло чому продюсери залишили на режисерському містку Девіда Йєтса, якому хіба що в пісочку гратись, а не працювати з об’ємним драматичним матеріалом. Щодо романтичних вставок у постановника все гаразд: поцілунки, жарти, почуття і бла, бла, бла. Але коли доходить до справ дорослих тут Йєтс змешений ретируватись. У «...напівкровному принці» трагічні та емоційні сцени вдавались через раз і то не завжди. По-справжньому чіпляє лише фінальна сцена, а все інше переглядаєш за принципом: «Зрозуміло!Пішли далі».

У шостому фільмі поттеріани насправді може сподобатись лише одна річ – акторська гра Тома Фелтона(Драко Малфой), якому цього разу відвели побільше часу. І тут хлопець розвернувся наповну, зігравши приреченого хлопця, з внутрішньою трагедією, який розривається навпіл між темною та світлою стороною, ставши таким собі Гамлетом світу чарівників.
Щодо всіх інших акторів – і Редкліфф, і Вотсон, і Грінт залишились на своєму звичному рівні: вище голови не стрибнули, але і не обличчям в багнюку. Хоча останнє можна було б зробити з легкістю помаху чарівної палички в руках.
У «Гаррі Поттер та напівкровний принц» немає тих судомних моментів «...Азкабана», коли жах заважав дихати, відсутня динаміка і сила пригод, які були у «Кубку вогню» і точно бракує тої гостросюжетної атмосфери «Ордена Фенікса». «... напівкровний принц» хиткий місточок між п’ятою та сьомою серією з екскурсом у юні роки Волдеморта та розкриттям таємниць життя Темного Лорда. У фільмі Йєтса занадто багато сліз та сопель і занадто мало подій вартих уваги. Врешті, «Гаррі Поттер...» це не романтична комедія з елементами фантастики та драми. Це повноправне фентезі.

Дивитись шанувальникам найвідомішого чаклуна сучасності. Навіть якщо буде погано ви йому, мабуть, пробачите.
Оцінка: 7 з 10.
P.S. у кінотеатрах з 16 липня.
P.P.S. побачимось у серпні. Дивіться кіно бо ви того варті. Па-па і цьомики:)