Подивись!!!

 Шкільні роки річ чудова, цікава та безтурботна: бійки в коридорах або за майстернею, гра в футбол на уроках праці, шкільний КВН і абсолютно байдуже ставлення до контрольних, самостійних та екзаменів. Домашнє завдання?! Я вас прошу – завтра все спишеться.
 Точно не пам’ятаю, який то був клас, але факт залишається фактом – я прочитав повість Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Звичайно подвигом це назвати не можна, але подією - хоч і малою - точно.
 В тому віці вся проза Гоголя на українську тематику взагалі та «Тарас Бульба» окремо сприймались мною як містичні, казкові, пригодницькі твори. Власне з того часу майже нічого не змінилось. Хіба що тепер почав більш розуміти, яку велику вагу мають повісті та оповідання Миколи Гоголя в культурологічному плані. Його проекція міфологічного світу, вірувань, забубонів та звичаїв через призму містицизму. І наскільки твори класика просякнуті сумом, сентиментальністю, ностальгією, трагізмом, любов’ю та властивим тільки йому романтизмом.

  Відомий російський режисер Володимир Бортко дуже полюбляє займатись екранізаціями творів класиків російської літератури. В часи перебудови зняв двосеріний телефільм за повістю Булгакова «Собаче серце» з неперевершеним Євстигнєєвим та Толоконніковим. В часи вже незалежної Россії руки Бортко дотяглись до прози Федора Достоєвського(«Ідіот» 2003) та того ж таки Михайла Булгакова(«Майстер та Маргарита»). А у 2007 році почалась робота над новим масштабним проектом «Тарас Бульба».

 На роль легендарного козацького полководця запросили Богдана Ступку – актора з титанічним талантом, спроможного зіграти будь-яку роль. Український актор правдиво та реалістично втілив образ батька, патріарха роду та справжнього козацького ватажка. Здається ніби Ступка і справді в одному з минулих життів був козаком, настільки його гра викликає захоплення та довіру. Його Тарас мужній, впертий, трохи сумний, принциповий з високим почуттям братерства та обов’язку перед товаришами, Батьківщиною та вірою.
 Синів Тараса, Остапа та Андрія зіграли російські актори Володимир Вдовіченков та Ігор Петренко відповідно. Виконали свої ролі досить пристойно і каші не зіпсували, чого не скажеш про Михайла Боярського(Шило), якому хоч і пасує традиційна козацька зачіска(оселедець) та вуса, але відтворити образ колоритного запорожського розбишаки йому не вдалось.

Фільм «Тарас Бульба» милує око неперевершиними українськими пейзажами та старовинними будівлями, великою чисельністю костюмів тогочасного населення: міщан, селян, козаків, польської шляхти.
 Володимир Бортко зумів майже дослівно переказати прозу Гоголя. Звичайно дещо викинув та довав частину свого – авторського. Зберіг властиву класику манеру оповіді.  
 І все було б добре якби не було так погано. Режисеру нажаль не вдались батальні сцени, які є невід’ємною та найвидовищнішою частиною фільму і візульно повинні були доповнити картину. Занадто меркантильно зображені сцени голоду в обложеній фортеці. Через це виникає почуття неправдивості дійства. Інколи занадто пафосні епізоди викликають посмішку, що не на користь фільму загалом. І це тільки дещиця негативу.

 «Тарас Бульба» фільм пристойний, фільм який можна дивитись, але назвати його шедевром не піднімиться рука та не поворухнеться язик.
 Раджу перед переглядом перечитати повість Миколи Гоголя, якщо сподобається – сміливо йдіть у кінотеатр, якщо ж ні – сидіть дома і дивіться телевізор.