Подивись!!!

 Дія картини розгортається в Австралії під час Другої світової війни. В центрі подій англійська арисоткратка Сара Ешлі(Ніколь Кідман) та погонщик худоби Дровер(Х’ю Джекмен). Заради захисту своєї власності вони змушені перегнати 1500 голів худоби до міста до міста Дарлін через, здається, нескінченну пустелю.
 Коли у 2001 році на світових екранах пролунали перші аккорди «Мулен Ружа» всі зрозуміли: ера мюзіклів повертається. Відродив їх Баз Лурманн, австралійський режисер, відомий хіба що кримінальною адаптацією Шекспіра(«Ромео+Джульєтта»1996). Кіноаде мія взахваті, глядачі мліють від ейфорійного настрою. Сам того не очікуючи та , мабуть, не бажаючи, Лурманн підняв для себе планку досягнень на неймовірну висоту.
 Нову картину режисера чекали з нетерпінням.

 «Австралія» - кіно високобюджетне і з притензією на нагороди та глядацьку симпатію. Принаймні автори розраховували на прихильність аудиторії та критиків. Нажаль все вийшло з точністю до навпаки. Провальна касса в Сполучених Штатах, яку ледве-ледве надолужує світовий прокат(при витратах на виробництво у 130 млн., збори 191млн) та не зовсім теплий прийом критиків, що в один голос кричать: «фільм не поганий, але далеко не шедевр».
 Те, що Баз Лурманн знімав кіно а-ля «Віднесеі вітром» стає зрозуміло вже з до болі схожих рекламних плакатів.

Далі - гра акторів, що час від часу стилістично нагадує манеру гри 30-х років.Те саме стосується деяких сценарних ходів. Історія взагалі занадто романтизована і шаблонна: два героя – він і вона з різних прошарків суспільства. Вона - тендітна, вередлива аристократка, він – грубий, дещо тваринний пастух. Негативний герой – без сумління та докору. Другорядні персонажі, що стоять по різні боки барикад. Нарешті мужні вчинки, варті героїв Дюма.
 «Австралія» фільм багатожанровий і нібито універсальний. Тут і комедія, і пригоди, звичайно кохання на фоні суворої місцевості та японського бомбардування, класові відносини, дитяча тема, рассова та гендерна дискримінація. Не оминув Лурманн і локальну проблему «зеленого» континенту: асиміляція корінного населення. Все це дуже поверхово – добре, що не поглиблено, а результат занадто передбачуваний.
 Дивитись шанувальникам «Віднесиних вітром», фільм База Лурмана обіцяє бути хоч і віддалік, але схожим на історію Маргарет Мітчелл.

P.S. у кінотеатрах з 12 лютого.